XIX століття

Електромобіль з'явився раніше, ніж двигун внутрішнього згоряння.

На Першій міжнародній виставці електрики 1881 у Парижі презентували перший триколісний електромобіль Густава Трове, який розвивав швидкість 12 км/год при дальності ходу 14—26 км. Вперше у Німеччині у 1888 був розроблений електромобіль Флокена.

Першим у США електричним електромобілем можна вважати електричний чотириколісний екіпаж компанії Morrison Electric, створений у 1891 р. Екіпаж було оснащено електричним двигуном Siemens потужністю 4 кінських сили, з яким він міг розвивати швидкість до 32 км/год (20 миль на годину) і був розрахований на 6—12 пасажирів. Електричні батареї забезпечували запас ходу до 80 км (50 миль). Керування автомобілем здійснювалося за допомогою керма із запатентованим механізмом рейкової передачі. За всю історію компанією було виготовлено 11 таких екіпажів.^[9]

Електромобіль La Jamais Contente («Вічно невдоволена», назва повинна була символізувати постійний потяг до досконалості) 29 квітня або 1 травня 1899 року встановив рекорд швидкості на суші — першим у світі подолавши бар'єр у 100 км/г, він досяг 105,882 км/г. Згодом відомий американський конструктор електромобілів Волтер Бейкер досяг швидкості 130 км/г. Електромобіль «Борланд Електрік» проїхав від Чикаго до Мілуокі (167 км) на одній зарядці, а наступного дня (після перезарядження) електромобіль повернувся до Чикаго своїм ходом. При цьому середня швидкість склала 55 км/год.

1898 року славетний конструктор Фердінанд Порше сконструював передньоприводний електромобіль «System Lohner-Porsche», який мав два мотор-колеса. Через два роки він представив повноприводну версію цього авто, оснащену чотирма мотор-колесами, названу «Toujours-Contente» («завжди задоволена») на Паризькому автосалоні 1890 р., де вона завоювала звання найкращого авто салону.

У 1889 у м. Елізабет (штат Нью-Джерсі у США) Ендрю Райкер створив компанію з виробництва механічних транспортних засобів «Riker Motor Vehicle Company» (укр. Компанія Механічних Транспортних Засобів Райкера) для виробництва електромобілів із електродвигунами власного виготовлення. У 1900 році компанія виробляла 4-місні криті електричні екіпажі, що мали на борту 48 акумуляторних елементів та два електричні двигуни на задніх колесах.^[9]

Перша половина XX століття

У 1901 році Фердінанд Порше представив перше у світі гібридне авто Lohner-Porsche Mixte Hybrid, оснащене чотирма мотор-колесами, кожне з яких мало потужність 2,5-3,5 к.с. і могло на короткий час розвивати до 7 к.с. Але замість важких батарей як джерела енергії авто було оснащене двигуном внутрішнього згоряння, що виконував роль генератора.

Спочатку запас ходу і швидкість електромобілів та бензинових екіпажів були приблизно однаковими. Головним мінусом електромобілів була складна система підзарядки: оскільки тоді ще не існувало вдосконалених перетворювачів змінного струму на постійний, зарядку здійснювали вкрай складним способом — для зарядки потрібен був електромотор, що працював від змінного струму і крутив вал генератора, до якого були під'єднані батареї електромобіля. У 1906 р. було винайдено порівняно простий в експлуатації діодний міст (випрямляч струму), але суттєво це проблему підзарядки не вирішило.

У І чверті XX століття широко поширеними стали як електромобілі, так і автомобілі з паровою машиною — у 1900 році приблизно половина автомобілів у США були на паровому ходу, а 1910-х в Нью-Йорку як таксі працювало до 70 тисяч електромобілів. Значного поширення на початку століття отримали також вантажні електромобілі й електричні омнібуси (електробуси).

Енциклопедія Брокгауза та Ефрона так описує електромобілі: «Найбільш багатообіцяючим типом автомобіля у майбутньому можна вважати електричний, але поки він ще недостатньо вдосконалений. Електричні двигуни не дають ні шуму, ні кіптяви, вони, безумовно, зручніші та досконаліші від усіх інших, але повинен везти своє джерело енергії: акумуляторну батарею, яка поки ще надто важка та неміцна. Тому неможливо возити з собою запас енергії на довгий шлях, а знову заряджати акумулятори та заміняти розряджені іншими можна лише за умови їзди у містах чи від однієї спеціально обладнаної станції до іншої. Існують уже більш легкі акумулятори Едісона, але вони ще не отримали поширення, оскільки, вірогідно, ще недостатньо вдосконалені своїм винахідником. Електричні А. було пущено в обіг Jeantaud^[en] і багатьма іншими з самого початку автомобілізму: на конкурсі 1904 р. у Парижі були навіть парадоксальні А. Жанто і Кріжера: газоліново-електричні, які діяли непогано. У ньому газоліновий мотор приводив у рух динамо-машину, яка давала струм для електричного двигуна; виявилося, що така електрична трансмісія поглинає відсотків на 20 менше енергії, ніж звичайна механічна та зручна для регулювання швидкості».

Друга половина XX століття

Відродження інтересу до електромобілів відбулося в 1960-ті роки через екологічні проблеми автотранспорту і особливо у 1970-ті через різке зростання вартості бензину у результаті енергетичної кризи 1973 р. Але після 1982 року інтерес до електромобілів знову впав через зміну кон'юнктури на нафтовому ринку.

XXI століття

В останні роки у зв'язку з безперервним зростанням цін на нафту електромобілі знову стали набирати популярність. У репортажі CBS News «Could The Electric Car Save Us?» Архівовано 9 січня 2010 у Wayback Machine. (англ.) повідомляється, що у 2007 р. знову почалося розгортання промислового виробництва електромобілів.

22—23 травня 2010 р. перероблена в електромобіль Daihatsu Mira EV, творіння Японського клубу електромобілів, проїхала 1003,184 кілометри на одному заряді акумулятора.

24 серпня 2010 р. електромобіль «Venturi Jamais Contente» з літій-іонними акумуляторами, на солоному озері у штаті Юта, встановив рекорд швидкості 495 км/г на дистанції в 1 км. Під час заїзду автомобіль розвивав максимальну швидкість 515 км/г.

27 жовтня 2010 р. електромобіль «lekker Mobil», конвертований з мікровену Audi A2, здійснив рекордний пробіг на одній зарядці з Мюнхена до Берліна довжиною 605 км в умовах реального руху дорогами загального користування, причому були увімкнені всі допоміжні системи, у тому числі опалення. Електромобіль з електродвигуном потужністю 55 кВт було створено фірмою «lekker Energie» на основі літій-полімерного акумулятора «Kolibri» фірми «DBM Energy». В акумуляторі було запасено 115 кВт•г, що дозволило електромобілю проїхати весь маршрут із середньою швидкістю 90 км/г (максимальна на окремих ділянках маршруту становила 130 км/г) і зберегти після фінішу 18 % від початкового заряду. Представник фірми «lekker Energie» стверджує, що акумулятор «Kolibri» здатен забезпечити сумарний ресурсний пробіг до 500.000 км.

29 листопада 2010 р. переможцем конкурсу «Європейський автомобіль року» вперше оголошено електромобіль Nissan Leaf.