Підрізання торців та відрізання заготовок деталей виконують косяком та відрізним різцем. Щоб правильно підрізати, спочатку слід намітити граничну риску, по якій потім торцюють кінець виробу. Косяк розміщують на опорній лінійці гострим кутом донизу й злегка притискують його до заготовки. Потім відступають 2...3 мм у бік припуску і, поставивши косяк під кутом 60° до осі обертання, відрізають частину припуску. Під час наступних підрізань косяк ставлять так, щоб фаска була перпендикулярною до осі обертання деталі. Підрізавши торець, зрізують наступну частину заготовки з боку припуску. Послідовно повторюючи ці технологічні прийоми, торцюють доти, доки діаметр «шийки» не становитиме 7.8 мм для деревини твердих порід і 110.112 мм - для деревини м’яких порід. Після цього деталь знімають з верстата і стамескою або дрібнозубою ножівкою зрізують залишки.
Прийом підрізання
Канавки в деталях виробу проточують канавочником за один прохід. Для цього розмічають місце та ширину канавки. Вибирають канавочник потрібної ширини, установивши його на опорну лінійку. Повільною подачею перпендикулярно до осі обертання заготовки заглиблюють інструмент на відповідну глибину.
Проточування канавок: а - прямої; б – фасонної
Розглядаючи принцип точіння виробів на планшайбі, необхідно наголосити учням, що різальна крайка стамески повинна розташовуватися строго по центру обертання деталі. При цьому ведеться обробка ближньої до працюючого частини заготовки щодо центру обертання. Щойно стамеска вийде за центр обертання в далеку частину, її різко відкине вгору.
Розточуючи порожнину, потрібно слідкувати, щоб не наскочити на саморізи, адже це може призвести до поломки різальної частини різця і псування заготовки. Тому для убезпечення під час розмічання потрібно враховувати довжину саморізів, додавши при цьому ще 5...6 мм товщини заготовки.
Урахування довжини саморізів під час розмічання
Токарні вироби виготовляють за графічним зображення (кресленням, ескізом). Кожна деталь виробу або виріб у цілому повинні відповідати розмірам і формі, які передбачено відповідним графічним зображенням. Тому під час виконання токарних робіт необхідно здійснювати періодичний контроль розмірів та форми виробу (деталі).
Учитель пояснює, що правильність дотримання розмірів і форм деталей у процесі їх виготовлення перевіряють за допомогою вимірювання, яке можна провести спеціальними вимірювальними засобами.
Найпоширенішим способом здійснення контролю за розмірами є вимірювання штангенциркулем. Штангенциркуль призначений для вимірювання лінійних розмірів, зовнішнього і внутрішнього діаметрів, довжини й товщини заготовок, глибини уступів, канавок тощо.
Учитель демонструє штангенциркуль, наявний у шкільних майстернях, та ознайомлює учнів з принципом вимірювання цим інструментом.
Штангенциркуль ШЦ-1: 1, 2 - нерухома й рухома губки для контролю внутрішнього розміру; 3 - повзунок; 4 - гвинт-стопор; 5 - штанга з основною міліметровою шкалою;
6 - глибиномір; 7 - ноніус; 8, 9 - рухома й нерухома губки для контролю зовнішнього розміру
Під час вимірювання рамку переміщують по штанзі, поки робочі поверхні губок не торкнуться деталі. Після цього рамку фіксують гвинтом. Цілі міліметри відлічують по штанзі до першого штриха на ноніусі, а десяті частки міліметра визначають за штрихом ноніуса, що збігся зі штрихом штанги. Наприклад, якщо нульовий штрих ноніуса міститься між 18-м і 19-м штрихами на штанзі, а третій штрих збігся з будь-яким штрихом штанги по вертикалі, то розмір деталі становить 18,3 мм .
Приклад прочитання розміру (18,3 мм) за шкалою ноніуса штангенциркуля ШЦ-1 (ціна поділки ноніуса 0,1 мм)
Сьогодні використовують штангенциркулі із цифровими дисплеями, які спрощують процес вимірювання.
Штангенциркуль із цифровою індикацією вимірювання
Контроль розмірів та форми деталі можна проводити також за допомогою шаблону, виготовленого власноруч, який вирізається зі звичайного картону або деревоволокнистої плити (ДВП). При цьому слід повідомити учнів, що для здійснення контролю обов’язково необхідно зупиняти верстат.
Контроль форми за допомогою шаблону | 
