За основу моделі можуть бути взяті:

• креслення з книжки «Малий флот» (автор Ігор Перестюк, видавництво Веселка 1976 р.):

•  атомного підводного ракетоносця (рис.61),
• сучасного дизель-електричного підводного корабля (рис 67).

•  фотографії з Інтернету

Корпуси моделі виготовлений з пінопласту і покритий склотканиною в 3 шари. Носова та кормова частина виготовлена з дерева.

Зборка каркаса ведеться по звичайній технології, але шпангоути повинні бути не ребрами, а перегородками. При зборці дуже пригодиться стапельна дошка. Добре ще побудувати робочу підставку, причому потрібно обернути її м'якою тканиною, щоб не дряпати корпус під час обробки. Уважно оглянемо повністю обшитий корпус - не повинно бути перекосів кільсона і обов'язково, повинен бути однаковий прогин носових вилиць - що можна ще сховати на стенді, того не пробачить реальна вода, відводячи модель з курсу. Якщо обшивка влаштовує, оглядаємо стики на предмет відсутності навіть самих малих щілин, які усуваємо клеєм ПВА.

Захист від намокання і посилення корпусу будемо здійснювати за допомогою просочення епоксидною смолою, самої звичайної ЕДП.

Після просочення і повного затвердження смоли можемо приступити до зовнішньої обробки деталей. Тепер по твердій основі дуже легко середньої зернистості наждачним папером підрівняти всі рубці склеювання, різкі переходи, особливо де корпус виконаний конусними елементами, і погано передає форму прототипу.

Після первинного проходу і згладжування грубих нерівностей, покриваємо модель звичайним НЦ в 2 - З шара без всякої обробки. Після повного висихання лаку спускаємо на воду її корпус, завантаживши всією начинкою або її ваговим еквівалентом, перевіряючи центровку. Після цього зашкурюємо вже до ідеалу, підшпакльовуючи і перекриваючи місцями лаком, словом, доводимо корпус і деталі.

Виготовлення корпусу моделі – це тільки почало роботи. Зовнішній вигляд готової моделі визначають головним чином надбудови, рубки, трапи. Як правило, це дрібні деталі і вузли, тому виготовлення їх вимагає від моделіста акуратності і точності. Від якості деталей і вузлів надбудов залежать і мореплавні якості моделі – стійкість і хідкість. На рубці ми отримали акуратні ніші на місці прямокутних ілюмінаторів. Пізніше, при закінченні доведення, ніші зафарбовуються чорним і заклеюються тонким прозорим (або трохи тонованим) пластиком. Створюється ефект, що в рубці щось є, але там темно. Доводимо рубку, наклеюючи дротяні поручні. Можна і комінгси зробити з дроту, вони рідко бувають плоскими, звичайно округлені в розрізі.

Готові моделі ґрунтують, шпаклюють, шліфують і забарвлюють масляними, емалевими або нітроемалевими фарбами. Забарвлення моделі повинне відповідати прототипу.

Модель повинна бути оснащена ще і рушієм: водяним гвинтом.

Гвинт - це циліндрична ступиця з лопатями. На сучасних судах і кораблях їх буває від 2 до 6. Моделісти використовують гвинти з 2, 3 і 4 лопатями. Гвинти для своїх моделей юні корабели розраховують і виготовляють частіше за все самі. Але навіть правильно виготовлений ходовий гвинт нерідко вимагає доведення. При конструюванні рушія моделісту необхідно знати, що основні параметри гвинта - крок і діаметр – повинні бути такими, щоб двигун міг розвинути найбільшу потужність.

У руховий комплекс будь-якого судна або моделі крім ходового гвинта входить ще один важливий елемент – корабельний руль – пластина звичайно прямокутної форми. Ефективність роботи руля залежить від його перетину.

Доведені елементи наклеюємо на палубу. Після цього доклеюємо обгороджування, кнехти, і т. д.

Звісно, не за будемо про підставку