У цьому світі важко уявити собі щось більш романтичне, ніж вітрильник. Звичайно, подорож по морю сама по собі – романтика, але вітрильник – це вершина романтичних мріянь, який манить своєю загадковістю.

Ми маримо вітрильниками з дитинства, читаючи Жюль Верна, Джека Лондона чи Владислава Крапівіна. Але й дорослого плавання навіть на маленькій вітрильній яхті не залишить байдужим. А коли на горизонті з’являється справжній великий парусник з кількома щоглами і повним набором косих і прямих вітрил – це просто захоплює дух. Вітрила – це символ мрії, успіху і прагнення досконалості.

Морський транспорт здійснює перевезення вантажів і пасажирів океанами, морями і морськими каналами. Здавна людство використовувало вітрильники.

Вони були основним транспортним засобом до середини XIX ст. Тривалий час судна будувалися з дерева. У 1839 році винайшли спосіб застосування компасів на металевих суднах, що відкрило шлях до широкого використання таких суден для морських перевезень.

Настільна модель вітрильника, виготовлена руками дітей, дає змогу краще зрозуміти принцип використання сили вітру, як джерела альтернативної екологічно чистої енергії. Також формуються базові фізичні поняття про обтічність форм у техніці, силу опору води й повітря, плавання суден, використання блоків та інші.

Вітрила зазвичай використовуються на морських судах (вітрильних судах).

Прямі вітрила - вітрила, які ставляться поперек судна і встановлюються на реях, що кріпляться до щогли та стеньги. Мають вигляд рівнобокої трапеції. Ними озброюються великі вітрильні судна: кораблі, барки, баркентини, бриги та бригантини.

Латинське вітрило - вид скошеного вітрила. Має вигляд прямокутного трикутника. Верхньою стороною (гіпотенузою) кріпиться до реї, нахиленої вперед.

Бермудське вітрило - трикутне вітрило, що розтягується між щоглою та горизонтальним гиком. У даний час є найбільш поширеним типом вітрила. В простоті керування, встановлення й тяговим характеристикам є безперечним лідером.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВІТРИЛЬНИКІВ

До вітрильниx суден належать судна й шлюпки (човни), що приводяться в рух силою вітру, що діє на вітрила. При цьому судно може нести вітрила на одній, двох, трьох або більшій кількості вертикальних щогл.

Залежно від виду вітрильного озброєння вітрильники класифікують на:

Корабель (фрегат) - вітрильне судно з повним вітрильним озброєнням, що несе на всіх щоглах прямі вітрила, а на бізань щоглі додатково - скошені.

Барк - судно, що має три або більше щогл, остання з яких (суха) озброєна косими вітрилами.

Бриг - двощоглове судно з прямими вітрилами на обох щоглах та скошеним вітрилом на грот-щоглі.

Баркентина - судно, що має три або більше щогл, перша з яких має пряме вітрильне озброєння, а інші - скошене.

Бригантина - двощоглове судно, яке на першій щоглі несе прямі, а на задній – скошені вітрила.

Гафельна шхуна – дво- (або більше) щоглове судно с гафельним озброєнням.

Марсельна шхуна - судно, що має в додаток до гафельного озброєння прямі вітрила (марселі) на передній щоглі.

Бермудська шхуна - шхуна, озброєна косими (без гафелів) бермудськими вітрилами.

Стаксельная шхуна - шхуна, що озброєна замість триселів стакселями.

Стаксельний кеч - двощогле судно, що озброєно стакселями, задню щоглу встановлено попереду головки белера керма.

Гафельний кеч - те ж, що й стаксельний, але замість стакселів озброєний гафельними вітрилами (триселями).

Бермудський йол - двощогле судно, озброєне бермудськими вітрилами, задня щогла встановлена на зрізі корми (позаду головки белера керма).