Типи двигунів для автомобілів

На автомобілях можуть бути установлені двигуни внутрішнього згорання (ДВЗ), електричні, газотурбіні, парові, і в сучасний час почався випуск автомобілів, так званих гібридів, в яких встановлені і ДВЗ, і електродвигуни. Але найбільше розповсюдження на автомобілях отримали ДВЗ поршневого типу. Але зі збільшенням вартості нафтопродуктів в сучасний час почав збільшуватися випуск автомобілів з електродвигунами.

Класифікація поршневих двигунів внутрішнього згорання

Поршневі ДВЗ класифікуються по таким ознакам:

• За способом сумішоутворення:
– з зовнішнім сумішоутворенням (карбюраторні, газові);
– з внутрішнім сумішоутворенням (дизельні).
•  За способом запалення пальної суміші:
– з примусовим запаленням (карбюраторні);
– із самозапаленням (дизельні).
•  За кількістю тактів:
– двохтактні;
– чотирьохтактні.
•  За кількістю циліндрів:
– одноциліндрові;
– багатоциліндрові.
•  За розташуванням циліндрів:
– рядні;
– V-подібні;
– горизонтальні.

Будова двигуна внутрішнього згоряння

До складових карбюраторного поршневого двигуна відносяться:
•  кривошипно-шатунний механізм призначений для перетворення зворотно-поступального руху поршня в обертовий рух колінчастого валу;
•  механізм газорозподілу забезпечує своєчасне заповнення циліндрів пальною сумішшю (або повітрям) і видалення з них відпрацьованих газів;
•  система охолодження призначена для підтримання оптимального теплового режиму двигуна;

•  система мащення призначена для змащування деталей тертя двигуна, часткового їх охолодження та видалення від них продуктів спрацювання;
•  система живлення двигунів призначена для зберігання палива, очищення палива і повітря, приготування пальної суміші, подавання її в циліндри і
видалення відпрацьованих газів;

•  система запалювання забезпечує займання пальної суміші у
карбюраторних двигунах у відповідний момент часу при різних
режимах роботи двигуна.

Двигун внутрішнього згоряння:

1 – головка циліндра; 2 – циліндр; 3 – поршень; 4 – поршневі кільця; 5 – поршневий палець; 6 – шатун; 7 – колінчастий вал; 8 – маховик; 9 – кривошип; 10 – розподільний вал; 11 – кулачок розподільного вала; 12 – важіль; 13 – клапан; 14 – свічка запалювання.

Терміни та визначення по будові двигуна

Верхня мертва точка (ВМТ) – це максимальне віддалення поршня від осі колінчастого вала в момент, коли поршень змінює напрямок руху.

Нижня мертва точка (НМТ) – це мінімальне віддалення поршня від осі колінчастого вала в момент, коли поршень змінює напрямок руху.

Хід поршня – це відстань, яку проходить поршень між двома мертвими точками. За один хід поршня колінчастий вал обертається на півоберта (180о).

Такт – це процес, який відбувається в циліндрі за один хід поршня (впуск, стиск, розширення, випуск) Отже, за робочий цикл (за 4 такти) колінчастий вал робить 2 оберти (720о).

Об’єм камери згорання – це об’єм над поршнем, коли він перебуває в ВМТ.

Робочий об’єм циліндра – це простір, який звільняється при переміщені поршня з ВМТ до НМТ.

Сума об’єму камери згорання і робочого об’єму становить повний об’єм циліндра.

Літраж двигуна – це сума робочих об’ємів усіх циліндрів двигуна.

Ступінь стиску – це відношення повного об’єму циліндра до об’єму камери згорання.

Сучасні двигуни мають таку ступінь стиску:

•  карбюраторні – від 6 до 12;

•  дизельні – від 16 до 30.

Ступінь стиску – це теоретична величина, яка задається при проектуванні двигуна. На практиці використовують її практичну величину, яка називається компресією.

Компресія – це тиск, який утворюється в кінці такту стиску; вимірюється за допомогою компресометра в кгс/см2. Ця величина завжди буде менша за ступінь стиску, так як є нещільності між циліндром, кільцями та поршнем: при зношувані цих деталей компресія зменшується і потужність двигуна теж зменшується.